ФОРОГАЛЕРЕЯ

Свято Івана Купала: звичаї, традиції і вірування

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

 

 

 

  Перед присутніми ніби оживають сторінки сивої давнини, обряди та звичаї народного життя. На святкуванні Івана Купала поводилися  різноманітні конкурси, розіграш лотереї, як для дорослих так і для малят.

 

 

 

 

     Головні атрибути свята — це Купало й Марена (Марена, Мара, Марина). Згідно із слов'янським міфом, зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Але в народі, зокрема на Слобожанщині, вважали її старшою русалкою. Власне святкування починалося з виготовлення опудала головних персонажів свята — Купала і Марени. Так, на Поділлі й Волині дівчата виготовляють Купала з гілки верби й прикрашають її квітами та вінками. НаПолтавщині в одних населених пунктах опудало Купала виготовляють із соломи, прикрашають його стрічками і намистом, в інших — замість солом'яного опудала садовлять дитя, яке виконує роль Івана Купала.

 

     Перед присутніми ніби оживають сторінки сивої давнини, обряди та звичаї народного життя. Гостей свята вітають Водяний і Лісовик, мавки та русалки, молоді закохані Іван та Оксана. Народні пісні, танці, багаття що палають на березі річки, вінки, які дівчата кидають у воду у пошуках нареченого - все це, атмосфера того свята, що прийшло до нас з давнини. 

 

 

     Купальське вогнище згідно з переказами має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохають оди одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їх руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом.Після спалення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й співають.

 

 

 

 

  У вечір цього дня дівчата гадають на судженого — кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок — це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір завчасно узгоджують).